Кров / М. С. Грушевський // Грушевський, Михайло Сергійович. Твори: у 50 т. / М. С. Грушевський; редкол.: П. Сохань, Я. Дашкевич, І. Гирич та ін.. – Львів: Видавництво "Світ". – 2005. – Т. 2. – C. 363–367.
Вперше опублікована в журналі: ЛНВ. – 1908. – Т. XLII. – Кн. V. – С. 380–385. Автограф статті (з незначним утраченим фрагментом) з виправленнями автора зберігається в ЦДІАК України (Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 174. – Арк. 1–11 зв.).
Передрукована в газеті: Діло. – 1908. – 27 (14) червня. – Ч. 142. У редакційній примітці газети зазначено: «На 96-ім засіданню XVIII сесії австр. парляменту з дня 26-го червня 1908-го вніс п. В. Стефаник і тов. інтерпеляцію в справі задержаної львівською прокураторією конфіскати отсеї статті, поміщеної в Ѵ-ій кн. ХІ-го річника “Літ[ературно]-наук[ового] вістника” за місяць май 1908».
Подається за першодруком.
Стаття написана в дні, коли крайовий суд Галичини вирішував долю студента філософського факультету Львівського університету Мирослава Січинського. 12 квітня (30 березня) 1908 р. під час аудієнції він убив намісника Галичини графа Анджея Потоцького. Це вбивство розцінили як перший акт політичного терору в конституційній Австрії. Мотивом вбивства студент назвав антиукраїнську політику намісника. Понад рік львівський карний суд розглядав судову справу М. Січинського. Двічі він був засуджений до смертної кари через повішення. Завдяки зусиллям адвокатів К. Левицького, В. Старосольського та ін. спочатку найвищим касаційним трибуналом, згодом цісарським помилуванням смертна кара була замінена на 20 років ув’язнення. При допомозі Д. Вітовського та М. Цеглинського в 1911 р. Мирославу вдалося втекти зі станіславської в’язниці “Діброва” (докладно див.: Фантастична втеча Мирослава Січинського. – Сідней; Аделаїда, 1987). Проживав у Швеції, Австрії, з 1914 р. – у США, де став одним з провідних українських політичних діячів. Збереглося два листи М. Січинського до М. Грушевського за 1908 і 1909 рр. (ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 748. – С. 10–15; Спр. 871. – Арк. 268–269). У листах, написаних під час слідства, він повідомляє не лише про політичні, а й особисті мотиви вбивства. З контексту листів зрозуміло, що історик відповідав М. Січинському. Пізніше, перебуваючи в еміграції, М. Грушевський налагодив зв’язки з українськими діячами в Америці, зокрема з М. Січинським. Один з листів ученого до Мирослава був опублікований в американських часописах (див.: Винар Л. Лист М. Грушевського до Мирослава Січинського з 1919 року // Український історик. – 1978. – Ч. 1–3.– С. 160–162). Накладом М. Січинського в 1918 р. у Нью-Йорку вийшла брошура М. Грушевського “Про батька козацького Богдана Хмельницького”.
Лаконічний запис у щоденнику вченого 29 квітня 1908 р. засвідчує точну дату написання статті: «Докінчив статтю “Кров”» (Грушевський М. Щоденник 1904–1910 рр. – ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 25. – Арк. 186). Відомості про підготовку статті до друку вміщують листи Ю. Тищенка (Сірого) до М. Грушевського. Зокрема, 6 травня 1908 р. він пише до Львова М. Грушевському: “Коли одержали рукопись Вашу “Кров”, зараз дали її вискладати і дали прочитати Євг[ену] Харламп[овичу]. З його погляду стаття не цензурна, і він радив понести її до цензури. Сьогодня зараз я повернув від Опатовського. Спочатку він крутив носом, а потім згодився з тим, що стаття нічого “предосудительною” не має і сказав, що цілком сміло можна її друкувати, за винятком частини, обкреслен[ої] червоним олівцем. В тому клаптику він баче ніби то “поріцаніє” російських порядків і просить його змінити, або цілком викреслити. Позаяк сьогодня пізно вже було і наборщики не змогли встигнути до вечора виправити скориговану статтю, ми, щоб поспішити, посилаємо Вам зараз ту одбитку, що принесли з цензури, а завтра перед 12 рано пішлемо скориговану (після 1-шої коректи). Опатов[ському] більш установленої норми [йдеться про встановлену цензурою “таксу” за підпис статей до друку. – С. 17] звичайно я нічого не даю. Коли я запитав його, в чому він бачить небезпечність, то він сказав прямо, що стаття цілком цензурна, і ніхто не може до неї прискіпатись, хоть би й хотів” (ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 583. – С. 226–227).
Одночасно зі статтею М. Грушевського на сторінках “ЛНВ” була детально висвітлена ця подія в репортажі М. Лозинського “3 австрійської України: Вбивство галицького намісника” (ЛНВ. – 1908. – Т. 42. – Кн. 5.– С. 396–404). До подій, пов’язаних із вбивством А. Потоцького, та політики польської адміністрації щодо українського громадянства в Галичині М. Грушевський звертався у статті “Два роки галицької політики” (ЛНВ. – 1909. – Т. XLVII. – Кн. 8. – С. 347–348).
Бібліотека
адреса матеріалу: 
